НІМЦІ НА ДУНАЇ ПІДІРВУТЬСЯ НА ВЛАСНИХ МІНАХ?

Представник "Устьдунайводпуті" розповів, що перед спорудженням каналу в
гирлі Прірва, воно ретельно досліджувалося на предмет виявлення мін. Він
підкреслив, що зробити відповідні водолазні роботи і видати довідку, що мін
немає, - завжди задача замовника.
     У випадку ж спорудження каналу по гирлу Бистре такого дослідження
проведено не було - представники "Дельта-Лоцмана" зволіли збирати відомості
від місцевих жителів. У світлі останніх подій в Україні, такий підхід
здається не тільки легковажним, але і злочинно-халатним.

У Велику Вітчизняну війну радянські війська при відступі мінували гирла.
Природно, що документальних даних про це не збереглося. Але є вагоміші,
матеріальні свідчення.
     У 1986 році в Ізмаїльський порт заплила міна, яка залишилася ще з
першої світової війни, і вибухнув кран. Самовідвізний землесос "Прорвін"
більше 10 років тому під час днопоглиблення Вилківського перекату теж вирив
міну, і прикордонники евакуювали весь екіпаж.
     У 2002 році одна з мін вплила в гирло Білгородське, прямо в центр міста
і була зупинена біля причалу тур-комплексу "Вилкове". Прибулі прикордонники
сказали, що зона вибуху такої міни може скласти 500 м. Спеціальний підрозділ
з Очакова, що повинний був її знешкодити, назвав таку суму сплати за приїзд,
що в результаті голова Вилківського товариства афганців Олег Поляків зачепив
її за човен, відбуксирував нижче за течією.

В усті Дунаю міни - не гіпотетична небезпека, а сувора реальність.
     Згідно "Карти мінної небезпеки в північно-західній частині Чорного
моря", складеної в Севастополі, у другу світову війну в північно-західній
частині Чорного моря було виставлено 988 якірних і 154 донні міни.
Ліквідовано було 514 мін, залишилося лежати на ґрунті 628.
     У першу світову війну в цьому районі було виставлено 2908 мін (Росією -
2880, Німеччиною - 28). Даних про кількість знищених мін першої світової
війни не має, але за аналогією припускають, що біля половини мін продовжує
залишатися на ґрунті в потенційно небезпечному стані. Це число складає
близько 1450 мін.
     Усього в північно-західній частині Чорного моря в потенційно
небезпечному стані знаходиться 2100 мін.

При ударі міни можуть вибухнути і через десятки років. Усім пам'ятний вибух
лінкора "Новоросійськ" у Севастопольській бухті в 1955 році. Його причиною
стала міна, яка залишилася з часів війни.
     Джерела живлення якірних гальваноударних мін починають працювати тільки
після зняття (чи удару) свинцевого ковпачка, що надійно прикриває ампулу з
кислотою. Отже, такі міни зберігають вибухонебезпечність невизначено довгий
час.

О. Захарова, Міжнародний Соціально-Екологічний Союз